АМФЕТАМИН Мефедрон Гашиш СК Кокаин ГАШ Коломна МАРИХУАНА Мефедрон Канабис

Мне всегда было скучно в школе. Преподаватели тырили учебный материал из интернета и впаривали нам некачественный контент, ничего полезного. Такое впечатление, что они были на дурбазоле. И вот однажды я решил изменить эту скучную рутину, раздербанить стереотипы и попробовать что-то новенькое.

Спросил у своего мацанки, где найти шоу с настоящими эмоциями и приключениями. И тут она подсунула идею – закладки. Когда она рассказала мне о «торче», я почувствовал невероятное любопытство. Я хотел узнать, что это такое и как оно работает.

Итак, встречаюсь я с этим мувом, который предлагает мне немного закладок. Он говорит, что это будет настоящая сумасшедшая поездка и что я никогда не пожалею. Моя жажда новых впечатлений перевешивает кринж, который я испытываю при мысли о наркотиках. Решаю попробовать.

Теперь я немного расскажу о своем путешествии. Я был полностью подготовлен – купил набор для безопасной употребления наркотиков. Все было параноидально четко, ведь я не хотел ничего пропустить. А этот наркотик мне пообещал необыкновенные ощущения!

Итак, у меня есть героин, и я готов начать. К тому времени я уже забыл о школе и чуши, которую там говорят. Все это вдруг показалось таким ничтожным, когда рядом был такой мощный наркотик. Я сделал свою первую закладку и ждал результатов.

Словно магия, героин охватывает меня своими обьятьями. Моя реальность оказывается перевернутой, но это не имеет значения. Я вижу краски, которые прежде не замечал, ощущаю настоящую свободу. Теперь я понимаю, какая чушь была в школе и как много я упустил, пока занимался всякими ерундами.

Но вот проблема – эти закладки липнут ко мне все больше и больше. Я не могу слушать человека, который говорит безумные вещи, пытаясь учить меня чему-то. Почему я должен тратить свое время на такую ерунду, когда можно наслаждаться героином?

Я понимаю, что смешить, шутить, делать камеди – это все здорово. Но я не могу больше воспринимать это всерьез. Ведь я уже обнаружил новые, настоящие эмоции, которые могут предложить мне только наркотики.

Так что вот, мои дорогие, мое путешествие с героином открыло мне глаза на настоящую реальность. Я больше не могу слушать чушь в школе и делать вид, будто это важно.

Моя новая реальность – это мир героина, мир настоящих эмоций и открытий. Так что, друзья, продолжайте смеяться и делать камеди, но не тратьте время на бессмысленные вещи. Ведь есть так много интересного и нового, что можно открыть с помощью наркотиков.

Но помните, я не призываю вас идти по этому пути. Каждый человек сам решает, что для него важно. У меня свой мув, у вас свой. Но не забывайте, что героин ждет вас, если вы решите переступить черту!

Итак, друзья, пришло время окончить нашу комедийную поездку по наркотическому пути. Я надеюсь, что мои рассказы о героине и чуше в школе оставили у вас яркое впечатление. Не забывайте, что камеди – это важно, но наркотики – еще важнее! Всем добра и мощных эмоций, друзья!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...